Любо Братці любо Олександр Полівода

Кто только не исполнял эту песню, а вот мне она нравится именно в этом варианте - на мове. Удивительно музыкальный и певучий язык. Главное - не забывать, что мы один народ, а "власть порождает паразитов", как говаривал Нестор Иванович. Любо, братцы, любо. (Махновский вариант) Як батько заграє, ворог враз ридає. То іти до кого молодому козаку. Червоні ліворуч, білії праворуч. Піду я до батька на гражданськую війну. Із-за балки лунко, лунко в береги Вдарили одразу короткії батоги. Батько нахилився, коня у кар'єр. «Висікти сволоту!» — цівку плечем стер. Любо, братці, любо, любо, братці, жить. З нашим отаманом не приходиться тужить. А першая куля, а першая куля Вранила коня, ще й за світа дня. А другая куля, а другая куля Порснула по мні, та спасли ремні. Любо, братці, любо, любо, братці, жить. З нашим отаманом не приходиться тужить. А третяя куля, а третяя куля Зранила мене, мого коня нехай мине. Як терпець урвався, вже не налякать. Тільки б дотягнутися, а на смерть начхать. Гей, не супся, батько, нічого пенять, Ті, що винуваті, вже навіки сплять. Нічого не шкода, ні врага-ірода Шкода лише волі та буланого коня. Любо, братці, любо, любо, братці, жить. З нашим отаманом не приходиться тужить. Годі на сьогодні, батько, храбрувать, Коні натомились, хлопці хочуть спать. Нічого не шкода, ні врага-ірода Шкода лише волі та буланого коня. Любо, братці, любо, любо, братці, жить. З нашим отаманом не приходиться тужить.